Світ розвивається, і, незважаючи на різноманітні періодичні економічні спади та потрясіння, динаміка цього розвитку, безсумнівно, постійно зростає. Це, звісно, не означає, що ми будемо робити все швидше і швидше, оскільки такий темп розвитку мав би свій неминучий кінець –важко буде відчувати задоволення і цілеспрямованість. Динаміка розвитку в цьому сенсі – це своєрідний автоматизм і наша властивість звикати до вигідних змін і зручних рішень. Зверніть увагу, як швидко ми звикли до мобільних телефонів, мобільного інтернету або супутникової навігації. Електронне банківське обслуговування, безготівкові платежі та бюджетні авіалінії стали невід’ємною частиною сучасної реальності. Більшість із нас не можуть уявити собі нормальне функціонування без цих інструментів. Аналогічний процес відбувається у промисловості. Щорічно тут впроваджуються десятки тисяч нових оптимізаційних рішень, багато з яких стають незамінними елементами подальшого функціонування.
Слід також зазначити, що сучасні трансфери збігаються з принципами концепції «Індустрія 4.0» – інтеграції інтелектуальних машин, систем та впровадження змін у виробничі процеси, спрямованих на підвищення ефективності виробництва та запровадження можливості гнучких змін асортименту. Наразі все частіше під час реалізації комплексних процесів релокації заводів або виробничих ліній, окрім фізичного переносу технологій, машин та обладнання на нове місце, одночасно проводяться роботи, пов’язані зі змінами у самому виробничому процесі (технології). Модернізація, автоматизація та роботизація процесів, а також інтеграція машин в один «організм» здійснюються як частина процесу трансферу та стають можливими завдяки «виведенню з експлуатації» лінії, пов’язаної з трансфером. Завдяки такому підходу компанії мінімізують як інвестиційні витрати (один процес, одна команда, економія на масштабі), так і збитки, пов’язані з простоєм у виробництві (планування всіх етапів вищезгаданих дій заздалегідь дозволяє виконувати роботи з модернізації та інтеграції під час установки лінії на новому місці без додаткових технологічних простоїв). Такий сучасний підхід до проектів релокації заводів дозволяє досягти ще кращих результатів завдяки комплексному підходу до процесу трансферу. Сучасні динамічні трансфери виробничих процесів та комплексна релокація цілих фабрик з будь-якого куточка світу також стають продуктом «першої необхідності». Трансфер всього заводу або його значної частини вже не дивує і не лякає різними видами ризиків – він став доступним ринковим інструментом. У цей момент ми можемо задати собі питання – для кого призначене це рішення? Такі рішення найчастіше безпосередньо пов’язані з розвиваючими намірами власників або інвесторів. Багато з них, вже маючи побудований виробничий потенціал і цінні знання, в пошуках перспектив подальшого розвитку вирішують змінити місце розташування. Причин для такого рішення може бути декілька – пошук дешевших ринків праці, економія на логістиці та ланцюзі постачання (близькість до постачальників сировини або споживачів продукції). Нині також можна спостерігати, що причинами таких рішень все частіше стають економічні, політичні та геополітичні зміни. Чому це стало можливим? Завдяки глобалізації виробничих систем і спеціалізації постачальників стало можливим перенести процеси, які кілька років тому здавалися неможливими, а тепер можна швидко і комплексно запустити виробництво в абсолютно новому місці. Такий підхід показує, що потреба створює продукт, а не навпаки. Кілька десятків років тому провідні постачальники релокаційних послуг були піддані випробуванню перенесенням заводу. Багато з них пройшли це випробування успішно, деякі – з відзнакою, знайшовши таким чином новий шлях для подальшого розвитку. Цей розвиток, як правило, передбачає опанування стратегічного процесу планування трансферу. В рамках релокації ми виводимо з експлуатації функціонуючий процес (виробничий завод), і наша головна мета – повторно запустити його в установлені терміни. Такий план повинен включати всі елементи, необхідні для виконання всього процесу (обладнання, персонал, матеріали тощо), та передбачати всі ризики, які можуть виникнути та вплинути на успіх проекту (пошкоджене обладнання, додаткові запасні частини). Основні процеси, на які варто звернути увагу, це: правильний аналіз, точна оцінка проекту, розробка плану трансферу, управління проектом відповідно до плану, аудит впровадження та комплексний аналіз ризиків. Підбір і консолідація професій тісно пов’язані з обсягом трансферу та галуззю, в якій працює клієнт. Професійні постачальники релокаційних послуг здатні передбачити всі потреби вже на етапі проектування, включаючи найбільш нестандартні, такі як:
- спеціалізовані процедури та правила техніки безпеки для конкретного проекту (наприклад, релокація обладнання на атомній електростанції)
- галузева спеціалізація в області силових носіїв (наприклад, релокація спеціалізованих технологічних ліній у хімічній промисловості)
- галузева спеціалізація у сфері енергопостачання (наприклад, релокація існуючого автомобільного заводу в проекті «greenfield»)
- попит на спеціалістів з обслуговування та технічного обслуговування (наприклад, релокація, поєднана з комплексною адаптацією та модернізацією обладнання)
Підводячи підсумки, можна сказати, що ефективний план трансферу – це консолідація багатьох процесів та професій у поєднанні з набутим досвідом, що допомагає передбачити можливі ризики. Додатковим фактором, що стимулює інвесторів до перенесення процесів, є зростання доступності промислових площ. Динамічне збільшення виробничих та складських площ в інвестиціях типу «multi-user» та промислових площ в інвестиціях «built-to-suit» дозволяє додатково оптимізувати витрати на трансфер завдяки послугам, які пропонують найбільші компанії (наприклад, Panattoni, Prologis), що полягає в довгостроковій оренді/лізингу побудованих площ (так звана релокація без інвестицій у будівлі). Як видно з наведених вище прикладів, сучасний трансфер тепер слід розглядати як «інструмент» для досягнення бізнес-цілей. Такий підхід має бути особливо важливим у періоди економічного спаду, оскільки він дає реальні шанси для побудови нової операційної моделі та створення конкурентних переваг у новій, зміненій економічній реальності.
Себастьян М. Гаврон Генеральний директор / SURET